{feed}

Все публикации

Тотальний військовий контроль. Що означає завершення АТО на Донбасі

Ольга Скичко, "ТСН" от 22 февраля 2018

Закон піддається критиці через великі повноваження, які отримує командувач Оперативного штабу, а також можливості для корупції.

На окупованому Донбасі завершується АТО і починається новий етап – операція Об'єднаних сил. З такою заявою 22 лютого виступив начальник Генерального штабу Збройних сил України Віктор Муженко.

Це стало можливо завдяки ухваленому нещодавно закону про деокупацію Донбасу – "Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях", який президент Петро Порошенко підписав 20 лютого.

Згідно з законом, Росія визнається країною-окупантом, а тимчасово окупованими територіями у Донецькій та Луганській областях визначаються ті, що були захоплені збройними формуваннями РФ, де наразі керує окупаційна адміністрація.

Крім того, закон передбачає завершення АТО у зв'язку зі здійсненням заходів із забезпечення національної безпеки й оборони, відсічі і стримування збройної агресії Росії. Суть цих заходів викладається у 8-й статті закону, а 9 стаття визначає, що повноваження з управління цими процесами покладається на Генштаб ЗСУ.

Експерти називають це рішення довгоочікуваним і позитивним. Адже передача керування від штабу АТО, створеного на базі СБУ, до рук військових більше відповідає реаліям війни, а також звільняє від плутанини з координацією дій різних підрозділів.

Водночас експерти мають неоднозначне ставлення щодо розширення повноважень ЗСУ, що може обернутися обмеженням прав громадян. З одного боку, посилення контролю військових у тиловій зоні допоможе швидше реагувати на потенційні загрози з боку ворога.

Проте з іншого боку, може йтися про порушення прав людини. Так, у статті 10 йдеться про те, що військові, правоохоронці та особи, залучені до заходів безпеки й оборони, мають право входити до житлових та інших приміщень, що належать громадянам, та використовувати засоби зв'язку й автомобілі громадян та підприємств. До цього такі дії військових допускалися за умови введення воєнного стану.

Натомість юрист зазначає, що норми цього закону прямо не суперечать законодавству України. Він дійсно розширює права президента, прописані у Конституції, зокрема щодо того, що межі та перелік усіх окупованих районів визначаються президентом за поданням Міноборони. Проте ухвалити рішення щодо того, чи не порушує закон Конституцію, може тільки Конституційний суд. Відповідне подання до суду можна зробити після того, як закон набуде чинності.

Ігар Тишкевич, експерт з міжнародної і внутрішньої політики Українського інституту майбутнього:

- Щодо змін. Якщо солдат стояв на посту – він там і стоятиме. Якщо він стріляв у ворогів – так і стрілятиме. Проте зміниться система керування. Раніше було так: штаб АТО був створений, умовно кажучи, на базі СБУ, а Збройні сили України були лише залучені до операції як силовий елемент, але потім несли на собі весь тягар війни.

Сьогодні ж об’єднаний Оперативний штаб створюється на базі ЗСУ, а це означає, що відтепер стане менше плутанини у питанні, хто кому підпорядковується. Відтепер накази віддаватимуть саме військові, а не представники СБУ. Оперативник СБУ може бути хорошим оперативником, однак нічого не тямити у керівництві угрупованням військ.

Вперше формується так званий тил армії. Якщо існує лінія фронту, то є тилова зона, на території якої діють військові правила. Йдеться не про демократію або воєнний стан – це просто тил, який існує у зоні будь-якого конфлікту. Без виключення. Наразі у нас такого немає. У нас досі було вільне пересування і контролювати все це могли лише військові на блокпостах. Також військові не мали жодного впливу на органи місцевої влади у зоні конфлікту щодо функціонування поселень, селищ або якихось структурних об’єктів. Тепер, якщо йтиметься про евакуацію місцевого населення у зв’язку з певною загрозою, то наслідком має стати саме евакуація, а не мітинги з плакатами на кшталт "Залиште нас у спокої – це наш дім". Відтепер військові мають право віддавати наказ.

Об’єднаний оперативний штаб має більше повноважень на швидке реагування щодо зміни ситуації у зоні конфлікту. Наразі усі пункти пропусків працюють на підставі наказів, отриманих з Києва. І щоб пункт пропуску заблокувати або розблокувати, припинити рух товарів і громадян або відновити, необхідно також дочекатися розпорядження "згори". Тепер такі рішення зможуть приймати на місці. Це дуже важливо, оскільки бойовикам у будь-який час заманеться постріляти і тоді військові зможуть оперативно зреагувати та перекрити пункт пропуску задля безпеки населення.

Однак не варто вважати створення Об’єднаного оперативного штабу вирішенням проблеми самого конфлікту на Сході. Наразі такі зміни дозволять у першу чергу навести лад на лінії фронту та зменшити кількість загиблих. А відновлення державного суверенітету на окупованих територіях залежить від державної політики, міждержавних домовленостей та зовнішньо-політичних компромісів. До обов’язків Об’єднаного оперативного штабу входить оборона території України та, якщо війська окупантів вирушать далі – зупиняти їх. Для цього більше підходять норми нового закону, аніж умови АТО.

Микола Маломуж, колишній голова Служби зовнішньої розвідки України:

- Президентові ще від 2015 року пропонували створити Оперативний штаб, у якого був би єдиний керівник, якому підпорядковувалися б ЗСУ, Нацгвардія, СБУ та правоохоронні органи. У період військових спецоперацій це було би доцільним. Тому рішення щодо створення ООШ було ухвалене з величезним запізненням. Можна було б раніше уникнути розбіжностей у наказах, діях різних військових підрозділів та запобігти значних людських втрат і жертв.

Відтепер ООШ матиме один відповідальний орган, з яким координуватимуть роботу усі правоохоронці та військові, що буде корисним у разі необхідності попередження нової агресії або організації оборонної небезпеки. Але важливо, щоб очолила це людина, яка має чітке розуміння ситуації та досвід бойових операцій, тобто бути учасником АТО, який вже координував роботу підрозділів.

Водночас низка пунктів закону викликає запитання, наприклад, щодо надання ЗСУ особливих повноважень, формату правоохоронної діяльності та обмеження прав громадян.

Так, голова ООШ отримає низку повноважень, що не передбачені Конституцією, серед яких внесення пропозицій щодо кордонів та окупаційних зон, проведення будь-яких дій щодо громадян або бізнесу, а також затримання, арешти правопорушників, проникнення до приміщень, використання за необхідністю приватного транспорту тощо.

Оскільки йдеться не про якусь окуповану територію, а про ту, яка контролюється нашими державними органами, на якій розміщені ЗСУ і де немає військового стану, тому ані правоохоронці, ані військові не мають повноважень проводити якісь обшуки без санкцій – що автоматично стає обмеженням у повноваженнях військових. Тож це протирічить Конституції та іншим документам, що гарантують права людини.

Також є розбіжності з Конституцією щодо ухвалення рішень про території та повноваження, які у цьому надаються президенту. Президент не може цього робити. А ми не можемо ставити доцільність вище за Конституцію. І якщо вже вносити зміни – то до Конституції та всіх інших законодавчих актів.

Ще один важливий момент стосується Мінських угод. Їх визначено пріоритетними, однак, якщо ми говоримо про окуповані землі та про агресора – то таке буває лише у стані війни. А ми досі не визначилися, війна у нас чи ні – так не буває у системі міжнародного права та міжнародних відносин. Тому незрозуміло, яким чином надалі реалізовуватимуться ті самі Мінські угоди.

І якщо президент зазначив, що новий закон з ними співвідноситься, то на практиці це буде дуже складно. РФ вже використовує нововведення проти нас, заявляючи, що це зрив Мінських угод, тоді як українська влада прагне вирішити все мирним шляхом. І починається новий виток напруження спочатку на політичному і дипломатичному рівні, а потім і на рівні тих терористичних організацій, що вже заявили про те, що мир закінчився та почалася війна. Тому не виключено, що слід очікувати нової ескалації на Сході та навіть появу нових форматів бойових дій.

Михайло Можаєв, керівник юридичної фірми "Можаєв і партнери":

- Цей закон регулює не стільки відносини між військовими і цивільним населенням, скільки положення військових частин та цивільних адміністрацій.

У законі дійсно дуже детально розписані повноваження військового командування. Але справа в тому, що ці повноваження у той чи інший спосіб уже були закріплені у законодавстві України. Вони тільки не були так систематизовані.

Зважаючи на виклики сьогодення, вигадують нові структури - АТО, Об'єднаний оперативний штаб (ООШ) тощо, тобто вводяться нові терміни, які по суті підміняють воєнний стан. Але цей закон було ухвалено і, коли він набуде чинності, його потрібно буде виконувати, незалежно від того, що було ухвалено раніше.

Цей закон не суперечить чинному законодавству України. Він вводить спеціальні норми, які регулюють особливий правовий статус на цих окремих територіях.

Також цим законом фактично легалізується можливість відсторонення цивільних адміністрацій від влади і створення на їх місці військово-цивільних адміністрацій. Ці норми розширюють повноваження президента у разі введення воєнного стану в окремих місцевостях у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях.

Цей закон дійсно надає президенту повноваження, не передбачені Конституцією. Він їх розширяє. І коли закон набуде чинності, буде можливість подати до Конституційного суду щодо визнання його неконституційним.

Єдине, що хочу звернути увагу на повноваження Об'єднаного оперативного штабу, що стосуються контрольно-пропускних пунктів. Командувач ООШ може встановлювати пропускний режим, зокрема правила й умови переміщення товарів. А це дуже сильно впливає на товарообіг.

У законі звичайно є застереження, що всі ці питання узгоджуються з СБУ і Кабміном, але скоріш за все повноваження будуть повністю покладені на командувача ООШ. А це дуже великі повноваження. Підстави для обмеження переміщення товарів у законі розписані доволі розпливчасто - якщо є підозри. Тобто фактично це неможливо буде оскаржити. І це прямо наштовхує на думки про корупцію у величезних масштабах.