{feed}

Все публикации

Юридичний обов'язок негайного поновити на роботі незаконно звільненого працівника на підставі рішення суду запровадили, але не більше ...

Володимир БОРОВЕЦЬ, ЮФ «Можаєв та Партнери», 10 листопада 2014

В правовому полі України діє правило, за котрим підлягають виконанню рішення судів, котрі набрали законної сили, а також ті рішення судів, котрі допущені до негайного виконання, при цьому, підстави допуску до негайного виконання рішення суду чітко передбачені в чинному процесуальному законодавстві України.

В межах даної публікації розглянемо питання щодо можливості негайного виконання рішення суду в частині поновлення незаконно звільненого працівника та наявності дієвої відповідальності за ухилення від виконання.  

Так, в чинному законодавстві України запроваджено правову норму, згідно котрої суд допускає негайне виконання судового рішення у справі щодо поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника (п/п.4 п.1 ст.367 Цивільний процесуальний кодекс України).

Тобто, хоча рішення суду з трудового спору і оскаржується в апеляційному порядку відповідачем, однак, суд допускає його негайне виконання і звільнений працівник у відповідності до вимог чинного законодавства повинен бути допущений до роботи, хоча справа ще розглядається в судовому порядку. 

Це служить своєрідною гарантією для працівника щодо адекватного та швидкого поновлення його законних прав.

Аналогічна норма передбачена також в ч.5 ст.235 Кодексі законів України про працю.

Про те, що рішення суду про поновлення на роботі чи на попередній посаді незаконно звільненого або переведеного працівника підлягає негайному виконанню обумовлено також і Законі України “Про виконавче провадження” від 21.04.1999р. №606-XIV, при цьому, двічі: в п/п.2 п.3 ст.30 та в п.1 ст.76.

Однак, наразі з'ясуємо питання хто ж повинен виконувати рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, котре допущене до негайного виконання.

Так, в п.1 ст.76 Закону України “Про виконавче провадження” обумовлено, що “Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника, після чого державний виконавець виносить постанову про закінчення виконавчого провадження”.  

Тобто, іншими словами, в правовому полі України діє механізм, згідно котрого виконати рішення суду про негайне поновлення незаконно звільненого працівника повинен той же орган чи посадова особа, що здійснила таке звільнення.

Отож, у відповідності до вимог чинного законодавства України повинні виконувати ті особи, котрі не бажають приходу звільненого ж ними працівника та в судовому порядку заперечували його вимогам про поновлення.

При цьому, водночас, в п.2 ст.76 Закону України “Про виконавче провадження” передбачено, що у разі невиконання власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника на них накладається штраф та застосовуються інші заходи, передбачені законом. 

Більш конкретизовано про заходи, що можуть застосувати органи державної виконавчої служби в такому випадку в п.1 ст.89 Закону України “Про виконавче провадження”, де зазначено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 170,00 грн. до 340,00 грн.); на посадових осіб - від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 34000 грн. до 680,00 грн.); на боржника - юридичну особу - від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 680,00 грн. до 1 020,00 грн.) та встановлює новий строк виконання.

У відповідності до вимог п.2 ст.89 Закону України “Про виконавче провадження” у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності відповідно до закону.

Говорячи про кримінальну відповідальність, якщо будь-яка людина невиконує рішення судів, то на думку спадає єдиноможливий вихід, а саме: порушника слід притягти до відповідальності згідно із п.1 ст.382 Кримінального кодексу України, де обумовлено, що “Умисне невиконання вироку, рішення, ухвали, постанови суду, що набрали законної сили, або перешкоджання їх виконанню - карається штрафом від п'ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років”.

Однак, особливо слід звернути увагу на те, що ст.382 Кримінального кодексу України передбачає відповідальність за невиконання не будь-якого рішення суду, а лише того, що набрало чинності.

Таким чином, з огляду на викладене вище, можна безсумнівно стверджувати, що до кримінальної відповідальності, що передбачена ст.382 Кримінального кодексу України, неможливо притягти особу, котра умисно не виконує рішення суду, що не набрало чинності, а лише допущено до негайного виконання.

Ось і вся юридична гарантія негайного поновлення порушених прав незаконно звільненого працівника: порушник в кращому випадку сплатить штраф (як на даний час і не такі великі гроші) і на весь час розгляду справи в суді може забути про звільненого ним працівника.