{feed}

Все публикации

Державна автоінспекція НЕ ВПРАВІ СКЛАДАТИ ПРОТОКОЛИ про порушення водіями правил дорожнього руху

Володимир БОРОВЕЦЬ, Адвокат, асоційований партнер ЮФ «Можаєв та Партнери» 26.09.2014р

Так стверджує навіть не адвокат, так наполягає, його величність, Закон. В яких саме випадках так коли, - давайте з'ясуємо в межах даної статті.

Незаперечно, що водії, що порушили правила дорожнього руху навіть не намагаються сказати інспекторові ДАІ, що він не вправі оформляти протокол про порушення правил дорожнього руху, щеб пак, всі органи державної влади, діють у строгій відповідності із вимогами чинного законодавства України ...

Однак, давайте спільно проаналізуємо теж саме чинне законодавство України.

 Мову поведемо про ч.1 та ч.2 ст.122 Кодексу про адміністративні правопорушення. Так, в ч.1 ст.122 КпАП передбачено, що “перевищення водіями транспортних засобів встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу від п'ятнадцяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”.

Згідно із ч.2 ст.122 КпАП “Порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу від двадцяти п'яти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян”. 

Отож, якщо водій автотранспортного засобу здійснив одне із вказаних вище порушень, то логіка та шлях його притягнення до відповідальності розпочинається через оформлення протоколу уповноваженим працівником ДАІ.

Однак, слід зауважити, що дане питання слід розглядати через призму вимог ч.2 ст.19 Конституції України про те, що “Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України”.

Зокрема, в п.1 ст.255 КпАП обумовлено, “У справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, протоколи про правопорушення мають право складати:

            1) уповноважені на те посадові особи:

органів внутрішніх справ (частина перша статті 44, статті 44-1, 46-1, 46-2, 51, 51-2, 92, частина перша статті 106-1, стаття 106-2, частини четверта і сьома статті 121, частини третя і четверта статті 122, статті 122-2, 122-4, 122-5, частини друга і третя статті 123, стаття 124, частина четверта статті 127, частини перша і друга статті 127-1, стаття 130, частина третя статті 133, стаття 135-1, стаття 136 (про порушення на автомобільному транспорті), стаття 139, частина четверта статті 140, статті 148, 151, 152, 154, 155, 155-2 - 156-2, 159, 160, 162 - 162-3, 164 - 164-11, 164-15, 164-16, 165-1, 165-2, 166-14 - 166-18, 172-4 - 172-9, 173 - 173-2, 174, стаття 175 1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статті 176, 177, 178 - 181-1, 18- 3 - 185-2, 185-4 - 185-9, 186, 186-1, 186-3, 186-5 - 187, 188-28, 189 - 196, статті 204-1, 206-1, 212-6, 212-7, 212-8, 212-10, 212-12, 212-13, 212-14, 212-20)”.

Тобто, зауважую, що право органів внутрішніх справ складати протоколи про порушення правил дорожнього руху, що визначені в ч.1 та ч.2 ст.122 КпАП не передбачено (дозволено лише по ч.3 та ч.4 ст.122 КпАП), а відтак, органи ДАІ не вправі їх складати, а складені протоколи не можуть бути належним і допустимим доказом про порушення із сторони водія правил дорожнього руху, а отже, незаконною є постанова про накладення адміністративної відповідальності.

Слід зазначити, що коли вперше автор даного матеріалу заявив про це під час безпосереднього розгляду справи, то суддя одразу і не повірив даному аргументу, однак, лише до того часу, коли підняв офіційне друковане видання КпАП.

На думку автора даного матеріалу, вказана порада є надзвичайно ефективним та безвідмовним аргументом для оскарження притягнення водіїв про порушення ними правил дорожнього руху, що передбачені ч.1 та ч.2 ст.122 КпАП.

У всіх відомих для автора даної статті випадках суди визнавали незаконними постанови органів ДАІ про накладення адміністративної відповідальності, проте, в жодному із випадків, суди не спробували навіть навести вказаної вище аргументації, а їх доводи зводились переважно до загальних фраз про незаконність постанов органів ДАІ.  

Однак, дана ситуація водночас беззаперечно засвідчує також надзвичано “ефективну та якісну роботу” законодавців.